Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Сторінки історії

Історико - географічна довідка села Лосятин.

 

         Лосятин – село, центр сільської ради розташований за 28  км. від районного центру та залізничної станції Кременець. До обласного центру Тернополя 60  км.

         Перші поселення на території Лосятина, як свідчать дані археології, відносяться до епохи неоліту (6-3 тисячоліття до н.е.) та епохи бронзи (2 тисячоліття до н.е.), в давньоруські часи тут існувало укріплене городище.

Лосятин згадується вперше в документах за 1528 рік, а також в 1545 році, коли Кременець отримував Магдебурзьке права. Тоді було складено опис маєтностей Кременецького замку в числі укріплення поміщицьких поселень, де значиться «Городня Лосятинських, Гаврила і Міхна з Лосятина». В тому ж описі згадується і також « Городня Михайла Лосятинського і братів його з Лосятина». Згодом їх власність переходить до шляхтичів Ісеринських. В 1556 році деякі землі відійшли власникам Почаєва Василю і Анні Гойським. В складі цього маєтку в другій половині ХVII  століття вони переходять до наслідників Гойської по лінії Адама Фірлея, зокрема до його внучки Софії - Варвари, яка була замужем за графом Станіславом Тарнавським. В 1767 році граф Тарнавський позичив в Почаївського монастиря значну суму грошей і віддав під заставу село Лосятин. Граф не зміг чи не схотів сплатити борг і село з часом стає власністю Почаївського монастиря. В 1795 році село переходить у відомство Волинської губернії. В 1906 році в селі відбулося селянське повстання, яке було придушене силою зброї. В роки першої світової війни село було окуповане австро - угорськими військами. В грудні 1917 року в селі проголошено Радянську владу. В червні-липні 1918 та в липні 1920 року тривало радянське будівництво. З 8 вересня 1920 року по 17 вересня 1939 року Лосятин, як і інші населені пункти перебувають під владою Польщі, діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші українські товариства.

В 1939 році повертається Радянська влада. З червня 1941 по березень 1944 року село знаходиться під окупацією фашистської Німеччини. 134 жителі села громили фашистів на фронтах Великої Вітчизняної війни, 54 з них загинули, 75 нагороджені орденами і медалями СРСР. Жителі села глибоко шанують пам'ять воїнів-односельчан, які віддали своє життя за визволення рідної землі. Пам’ятник в центрі села, біля школи нагадує молодому поколінню про тих, хто віддав своє життя за їхнє майбутнє. На меморіальних дошках викарбувані імена односельчан, які загинули в роки німецько-радянської війни. На кладовищі знаходиться могила двох невідомих радянських солдатів та братська могила пілотів війська польського 1939 року.

В 1944 році була створена Лосятинська сільська рада, в яку входили Лосятин і Левківці. Першим головою сільської ради був Стецюк Василь Олексійович. В 1946 році була створена сільськогосподарська артіль «Жукова» в селі Лосятин та «Сталіна» в Левківці. Першими головами були Юрченко із Східної України в Лосятині та місцевий житель Гронь Степан Костянтинович в Левківцях. В 1951 році пройшло об’єднання і утворився колгосп «Перше травня», який очолив Зінкевич Канор Іванович.

Довгий час головою колгоспу був Лабунський Володимир Іполитович. Під його керівництвом господарство досягло великих успіхів в розвитку сільськогосподарського виробництва. Провідний напрям господарства – рільництво і тваринництво. За час керівництва Лабунського В.І. була добудована двохповерхова школа, збудований двохповерховий адмінбудинок, птахоферма, свиноферма, два чотирьохрядних приміщення ВРХ, конюшня, тракторна бригада, токове господарство, КЗС, АВМ, сокозавод, столярний цех, пилорама. Діяв асфальтовий завод. По селу був проведений водопровід.

За успіхи сільськогосподарського виробництва тракториста                Василюка Ф.В. нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Колгосп «Перше травня» було перейменовано в КСП, пізніше в СВЗП ім.. Лесі Українки. 21.01.2001 року СВЗП ім. Лесі Українки було ліквідовано.

На території села знаходиться храм Св. Архистратига Михаїла              УПЦ КП. З історичних джерел відомо, що перший храм був на кам’яному фундаменті, дерев’яний.  Перша згадка про храм датується  1729 роком, хоча метричні книжки велися і до цього. В 1914 році було зведено цегляні стіни нового храму, які були зруйновані австо - угорськими військами в часи першої світової війни. Після цього було збудовано глинобитний храм. В 1996 році на кошти прихожан було збудовано на цьому місці новий цегляний храм. На території, де розміщений храм насипаний курган, що символізує пам'ять загиблих героїв, які боролися за незалежність України - козаків, січових стрільців, воїнів УПА.

При в їзді в село із сторони Почаєва стоїть Свято - Михайлівський храм УПЦ МП, будівництво якого закінчено в 2009 році. Також в селі діє церква християнських Євангелістів.

1864 році в селі збудовано приміщення для  церковно – приходської школа.  В міжвоєнний період на території села діяла початкова школа, де навчання проводилося  польською мовою. В 1939 році всі діти шкільного віку були охоплені навчанням, яке велося  українською мовою. Початкова школа була розміщена в будинках польських осадників. Працювали в школі 4 вчителі із Східної України. Після війни було споруджено спеціальне приміщення для школи. В 1947 році пройшла реорганізація початкової школи в семирічку. В 60-х роках семирічна  школа стала восьмирічною. В 1972 році збудовано нове приміщення  Лосятинської школи. В 90-х роках восьмирічна школа реорганізована  в ЗОШ 1-11 ступенів з дев’ятирічним терміном навчання. На даний час в школі навчається 250 учнів.

На території села діє ФАП, клуб, бібліотека, 2 магазини продовольчо-промислових товарів, бар, зв'язок, пошта, столярний цех, пилорама. На завершені реконструкція дитячого садка.

В селі народився настоятель Почаївської лаври, Митрополит Луцький і Волинський, один із засновників УПЦ КП – Яків ( Панчук Іван Дмитрович ).

 

 Історико - географічна довідка села  Борщівка.

 

Борщівка – село розташоване біля річки Іква, за 5  км. від центральної садиби села Лосятин та 34 км. від районного центру. Підпорядковане Лосятинській сільській раді.

Перша згадка про село датується  1546 роком. Поблизу села знайдено кам’яний наконечник списа доби бронзи, виявлено давньоруське городище.

 В 1725 році на території села збудовано дерев’яний храм в ім’я Івана Богослова, храм і дзвіниця дерев’яні, збудовані на кам’яному фундаменті.

В 1939 році в селі нараховувалося 37 з четвертю дворів, проживало 309 осіб.

В 1944 році була утворена Борщівська сільська рада Почаївського району. В 50-х роках сільська рада була ліквідована і населений пункт було підпорядковано Лосятинській сільській раді. В 1949 році було утворено сільськогосподарську артіль «Червона зірка». Першим головою був місцевий житель Ільницький Іван. В 1953 році артіль було приєднано до колгоспу «Перше травня».

На території села діє ФАП, клуб, ЗОШ 1 ступеня. Є церква християнських Євангелістів.

Встановлений пам’ятний знак полеглим воїнам-односельчанам у роки німецько-радянської війни.

 


Календар

«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Архів записів

Пошук

Друзі сайту

Здесь описание Здесь описание Здесь описание Здесь описание Здесь описание